Тарас Прохасько - Від-чуття при-сутності: сенс існування | Текст песни

• Тексты песен
• Тарас Прохасько
• Від-чуття при-сутності: сенс існування

Pesni.guru - сайт для Гуру

Кожен із нас рано чи пізно, часто чи рідко, регулярно або випадково опиняється у такій ситуації, коли треба пояснити самому собі сенс власного життя, свого існування. Ще важчим для відповіді є питання людського призначення i мети існування усього людства, суспільства, народів i держав, родів та родин.

Щасливі ті, хто вірить у Божий задум. Згода із Божим задумом виявляється наймудрішою життєвою стратегією. Ця віра передбачає усвідомлення того, що наш розум -- якими дивинами i висотами він би нас не вражав -- не в змозі осягнути логіки Творця. Як найдосконаліший інструмент не знає того, для чого він призначений, а найкращий комп'ютер є безпомічним без волі людини, котра колись щось у нього заклала.

Життя у згоді з Божим задумом є легким, добрим i щасливим, бо ми знаємо: зла не може статися, а незнання свого призначення зовсім не означає того, що ми не робимо те, що є визначено.

Коли ж з'являються сумніви, коли ця віра чомусь перестає бути чистою i бездоганною, тоді потрібно знаходити якісь пояснення, завдяки яким життя набуває хоч якоїсь вартості.

Під час таких роздумів не може допомогти жодна філософія, жодні міркування про історію i політику, жодні спроби обґрунтувати приємності, користь, обов'язок, мистецтво, ремесло і заробіток. Ніщо не звучить достатньо переконливим. Ми не в змозі віднайти виправдання свого перебування тут i тепер.

Натомість існує один незаперечний закон, голосу якого не почути просто i неможливо. Єдина безсумнівна ознака життя, про яку ми знаємо напевне, -- життям є тільки те, що відтворюється.

Продовження життя є найвищою місією i найприроднішою метою кожного, хто живе. Дивно, але це продовження без пояснення дає найкращі прояснення у всіх тих випадках, коли не знаєш -- навіщо це.

Ми створені для того, щоби час не зупинився. Для цього життя повинно тривати. Тому ми повинні народжувати дітей i зробити все для того, аби наші діти змогли народити своїх дітей. Це єдиний спосіб щоденного перебування у вічності, єдиний спосіб тривання часу i таких відносин з часом, коли його плин нічим тобі не загрожує, бо ти є частиною його буття так само, як він -- твого.