Соломія Бойко - Так помирає середина осені | Текст песни

• Тексты песен
• Соломія Бойко
• Так помирає середина осені

холод лапає пальцями голу душу.
тільки руки і губи гріються об гарячу чашку.
так помирала середина осені.
сита теплом під зав’язку,
розхристана, вітром замучена, сонцем пропечена.
так залишались позаду її фарби втрачені,
її юність, її совість руда, як приречена,
попленталась вулицями босоніж
по склу, камінню, сама себе зречена.
так помирала середина осені.
тихими зойками, гучним шелестом рудого листя
а ще вчора вона було зелене і чисте,
а не людьми втоптане і з землею змішане.
ще вчора воно смарагдами звисало з потомлених гілок у парку,
а від сьогодні, від цього ранку,
воно гниле, жовте і нікому не потрібне.
раніше воно виробляло кисень і люди дихали,
а зараз воно жовте й гниле. й не потрібне нікому.
так і люди потрібні один одному, допоки вони зелені.
а потім осінь. все жовкне і гниє.
ось так сумно помирає середина осені.

© Соломія Бойко