Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг – убогу ниву! – Та й сію слово. Добрі жнива Колись-то зійдуть. І дурю Себе-таки, себе самого... Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися! Та посійся добрим житом, Долею полийся! Розвернися ж на всі боки, Ниво-десятино! Та посійся не словами, А розумом, ниво! Вийдуть люде жито жати, Веселії жнива! Розвернися ж, розстелися, Убогая ниво! Чи не дурю себе я знову Своїм химерним добрим словом? Дурю! Бо лучче одурить Себе-таки, себе самого, Ніж з ворогом по правді жить І всує нарікать на Бога.
Другие названия этого текста
Кому Вниз - Не нарiкаю я на бога... (Т. Шевченко, 1860) (0)
Кому Вниз - Не нарiкаю я на Бога... (на вірш Тараса Шевченка) (0)
Кому вниз - Не нарiкаю я на Бога... (Тарас Шевченко 1860 р.) (0)