[Йоло]_[Пукі], Whiteout .PiFFko - Україна | Текст песни

• Тексты песен
• [Йоло]_[Пукі], Whiteout .PiFFko
• Україна

Прапор, тризуб, гімн, калина...
Усе це і є наша Україна!
Небо, сонце, поле, пшениця,
Ріка, верба, пісня про Гриця.
Корупція, гроші, моральне кріпацтво.
Ми вже не знаєм, що таке братство!
І тільки одна залишилась надія,
Та й та вже зникає! Де ж наша мрія?
Чергова брехня, підлість та зрада.
Хай буде проклята Верховная Рада!
Історія, пам’ять. Старість та молодь.
Невже ж знов повториться 33-го голод?
Немає Франка, немає Гребінки,
Нема вже Шевченка, нема й Українки!
Ще трохи і зникне наша країна!
Залишиться попіл, буде руїна.
Настане вона- не буде свободи.
І будуть панами в нас інші народи!
А будуть вони- не буде держави!
І зникне її величність та слава!
Забута історія, забуте минуле…
Усе це пройшло, усе це загуло.
Усе промайнуло, усе пронеслося…
Та ми - Україна, а не Малоросся!
В нас своє життя і свій інтерес,
Для них ми, неначе на прив’язі пес!
Могили, повстанці, рабство, неволя…
Ми українці. Така наша доля.
Стражданням наповнене життя селянина,
Кров’ю залита широка долина.
Красива дівчина закута в кайдани,
На світі одна- без батька й без мами.
За неї страждали, за неї вмирали,
За неї свої життя віддавали.
Віддали за що? За другу державну?
Забули ми свою прекрасну та славну!
Кров на снігу та біль на душі…
Убили козака на очах у сім’ї.
Убили жорстоко, убили повільно.
Та вбивцям приємно. Вони ж божевільні!
Вони є кати, їхні руки у крові.
Вони нас затопчуть в глибокому рові!
Убили, спалили…Достатньо страждань!
Чому ми залежні від цих сподівань?
Усім все байдуже, у всіх хата з краю.
Тож важко нам буде дістатися раю!
Досить нам жити у цьому ярмі!
Досить горіти в пекельнім вогні!
Досить топитись в глибокому морі!
Вигнати треба прикрість та горе!
Досить! Ми встанем з колін без благань!
Ми встанем з колін і доб’ємся бажань!
Досить ходити з тим вічним клеймом!
Досить вже гнутись під прикрим тавром!
Ми гордо піднімемо голову знову!
Підніметься й наша культура та мова!
Прийшов вже той час, щоб нам панувати!
Пора ворогів прогнати із хати!
Пора при підняти нескорений дух!
Пора розпочати визвольний рух!
Пора розбудити народ, що заснув!
А то він, напевно, уже і забув,
Який має вигляд хороше життя!
Та зараз країна, неначе дитя:
Маленьке, убоге, в одній лиш свитині.
Бідненькі ті ручки, очі ті сині,
Що дивляться жалісно, що бачать тривогу.
Але віднайти вони мусять дорогу,
І рушити нею, не збитися з шляху,
Щоб знов не скоритись жидові та ляху!
Щоб знов москалеві не бити чолом!
Устаньте ж нарешті, бо буде погром!
Бо знав завдадуть нищівної поразки!
Ось тут вже не буде жодної ласки,
А будуть страшні та жорстокії муки!
Тому прийшов час, щоб взятись за руки,
Заглянути в очі, обійнятись за плечі.
Здається, що досить буденні ці речі!
Тому станьмо гідно, станьмо до бою!
Бо в нашій державі лишились герої