На долонях вітру подих Пронизе аж до кліток. Кожне слово - передмова, Дотик як електрошок. Твій поцілунок - понад усе, Аж до нестями в небо несе, Все спочатку згадую я. Саме твоя, тільки твоя...
Знаю, я - твоя Знаю, я - твоя Знаю, я - твоя Так буде. Так треба.
На долонях вітру подих, Краплі стиглої роси. Та в обійми ейфорії Ти до рання віднеси. Твій поцілунок - понад усе, Аж до нестями в небо несе, Все спочатку згадую я. Саме твоя, я тільки твоя...
Знаю, я - твоя Знаю, я - твоя Знаю, я - твоя Так буде. Так треба.
Знаю, я - твоя Знаю, я - твоя Знаю, я - твоя Так буде. Так треба.