..а далі не було нічого, дірявий човен
поволі вростав в зеленіючу шкіру хвилі
і першими жовтими кулями мітив жовтень
пінисті згини байдужих солоних вилиць
всієї води, що згортала усі барикади
всієї землі, що байдуже дивилась у обрій,
де щогла зникала у відблисках тілючих згарищ,
а згарища вили вовками на місяць повний.
Вагітний усіма зорями цього неба місяць
вагітне всіма вітрами цього узбережжя небо
риби на березі, чайки що в хмарах квилять
і блискавки-змії що цілять в старі дерева...
...поволі усе поринало у вогку темінь
не стало ні птаства, ні моря ні решток щогли
усе почорніло, а згодом назовсім щезло
лиш хвилі лизали пісок і пірнали у нього...
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1