Я загубила себе у мареві днів,
У побуті,в домі, постійній рутині.
Крутилась, мов білка, не бачила снів,
І впасти не дала я жодній сльозині.
Я зрадила поглядам, мріям життя,
Не знаю, для чого боролась і вчилась.
Й не вчилась тому, що хотіла душа,
А вчилась тому, що було необхідно.
А зараз прокинулась, все зрозуміла,
Та марно, душа вже розкинута вщент.
Я просто напевно швидесенько бігла
І втратила раптом важливий момент.
Автор: Екатерина Пернатая (с)
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1