(Слова та музика - Андрій Поліщук, Сергій Коновал)
Я так стомився, люба, у тобі шукати суть…
Таким невдахи годять, а круті - у ліс везуть.
Тобі повезло народитись без фізичних вад,
Блискучим є твій розквіт, та жахливим буде спад..
Ти лишишся, як мотлох на узбіччі,
Стара, потворна, зайва і сама..
Нам ворожила шльондра – це не кінчиться добром,
Від наших почуттів смерділо пивом й тютюном.
Та нам, хвала Ісусу, не судилось бути вдвох.
З тобою одружитись ладен буде тільки лох..лох..ЛОХ!!
Ти лишишся, як мотлох на узбіччі
Стара, потворна, зайва і сама..
Красуня люба, що з твоїм обличчям?
Бо замість нього маска кам'яна – позуєш ти дарма!
Менше дбати, більше мати – цьому тебе вчила твоя мати,
Та я був би краще з нею, ніж з тобою.
Менше має, любить більше – хай твої підбори лиже інший,
Хоч захлинеться слиною..
Я бачив бездоганну постать жінки у вікні
В обличчя глянув – там потворні шрами і рубці.
Я пойняв, через що із нею сталась та біда:
Навік такі відмітини лишає кислота.
Зітхне безсило і хірург пластичний,
Так від спокути, люба, не втекти..
Твоя душа у тебе на обличчі
Вона жахлива, як і справжня ти…
Нарешті справжня ти!
Ти лишишся, як мотлох на узбіччі
Стара, потворна, зайва і сама..
Красуня люба, що з твоїм обличчям?
Бо замість нього маска кам'яна – позуєш ти дарма!
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2